Ключем до боротьби з корупцією є підвищення якості державного управління. Без цього антикорупційні стратегії приречені на провал. А гучні корупційні викриття, які потрапляють у медіа, породжують нову хвилю корупційних дій. Про ці та інші висновки науковців, які досліджували психологію корупції, читайте далі.
Явище корупції дуже залежить від обставин: суспільних настроїв, ситуації в країні, від того, кому саме ви даєте хабар чи від кого отримуєте. Це підтверджує експеримент із хабарництвом, у якому брали участь люди з 18 країн. Пропонуємо переклад матеріалу іспанського видання El País про те, що і, головне, хто керує рішенням стати корупціонером.
Заразлива корупція
У двох містах Італії, Модені та Феррарі, на касах самообслуговування мережі супермаркетів протягом року проводився експеримент, щоб перевірити, чи існує зв’язок між корупційними скандалами та чесністю покупців у звичайних супермаркетах.
Аналізуючи дані випадкових перевірок візків у супермаркетах, дослідники виявили, що ймовірність не пробити всі покупки зростала від 16% до 30% після того, як місцевий корупційний скандал потрапляв у заголовки медіа. Ефект сягнув свого піка через чотири дні після виходу новин, а потім пішов на спад. Це було визначено як заразлива корупція.
На думку науковців, корупція — це зловживання владою заради особистої вигоди, але вона може набувати різних форм: хабарництво, розкрадання, вимагання та шахрайство.
Авторитетний дослідник Роберт Клітґаард підсумував це твердження, зазначивши, що корупція — це не злочин пристрасті, це злочин розрахунку. І люди, які обирають бути корумпованими, роблять дуже чіткі розрахунки, а саме скільки прибутку вони можуть отримати, яка ймовірність того, що їх спіймають, і які будуть наслідки, якщо це станеться.
КОРУПЦІЯ — ЦЕ НЕ ЗЛОЧИН ПРИСТРАСТІ, ЦЕ ЗЛОЧИН РОЗРАХУНКУ
В останнє десятиліття методи поведінкової економіки та соціальної психології були використані для тестування і вимірювання цього твердження в поєднанні з поведінковими даними. Якщо я посилю покарання, чи зменшиться корупція? Якщо я збільшу пільги, чи зросте вона?
«Ми отримуємо суперечливі результати: іноді так, іноді ні», — каже Нільс Кобіс, професор німецького Університету Дуйсбург-Ессен і науковий співробітник Інституту людського розвитку імені Макса Планка.
