У Києві, судячи з усього, обговорюють, чи варто Україні розробляти власну ядерну зброю — через побоювання, що Дональд Трамп припинить військову допомогу. Цей крок був би політично неприйнятним, але технічно частково можливим. Про це йдеться у публікації Der Spiegel.
▪️Мабуть, це була зворушлива церемонія, яка відбулася на рівнині, майже на півдорозі між Києвом та Одесою. На початку червня 1996 року міністри оборони США, Росії та України святкували історичну подію на колишній ракетній базі в Первомайську: Україна щойно повернула Росії останню ядерну зброю, що залишалася на її території з радянських часів. Тепер політики одностайно саджали соняшники на тому самому місці, звідки у війні між наддержавами міг би спалахнути пекельний ядерний вогонь.
▪️На території України до нещодавнього часу знаходилося 1900 ядерних боєголовок, від 2650 до 4200 одиниць тактичної ядерної зброї, 176 міжконтинентальних балістичних ракет СС-19 і СС-24 та 44 стратегічних бомбардувальники для їх транспортування. Однак київський уряд не міг би отримати доступ до цього третього за величиною ядерного арсеналу в світі, оскільки для цього потрібен був дозвіл Москви.
▪️На вимогу Росії та США Україна, можливо, також вирішила повністю відмовитися від цієї частини радянської спадщини. Натомість вона отримала не лише фінансову допомогу, а й гарантії безпеки в рамках так званого Будапештського меморандуму, які, однак, вже давно виявилися марними.
▪️Росія вже майже 1000 днів веде бойові дії проти України. Київський уряд отримує від Заходу мільярди у вигляді військової допомоги. Однак йому все важче захищатися від російських військ, зокрема через те, що ця допомога надходить не так, як хотілося б, і може бути знову різко скорочена після перемоги Дональда Трампа на виборах.
▪️На цьому фоні в українській столиці, очевидно, є люди, які думають про немислиме: що означатиме для стратегічної ситуації в країні, якщо у України знову з’явиться ядерна зброя? Минулого тижня британська газета Times повідомила про документ українського аналітичного центру «Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння» (CACDS), який, як стверджується, був написаний для Міністерства оборони в Києві. SPIEGEL не отримав відповіді на запит CACDS щодо надання повного тексту документа.
▪️ Ситуація складна: з одного боку, Володимир Зеленський, як повідомляється, заявив у розмові з майбутнім президентом США Дональдом Трампом, що його країна або повинна стати частиною НАТО — або захищати себе ядерною зброєю. З іншого боку, Міністерство закордонних справ України нещодавно дало зрозуміти, що Україна не хоче розробляти або набувати ядерну зброю.
▪️ Згідно з доповіддю Times, «проста» ядерна бомба типу тієї, що була скинута США на Нагасакі в Японії в серпні 1945 року, може бути розроблена «швидко». Основою для неї служив би плутоній з відпрацьованих паливних стержнів дев’яти ядерних реакторів, які все ще знаходяться під контролем України.
▪️ В математичному вираженні країна має близько семи тонн плутонію, що, згідно з доповіддю, достатньо для «сотень» тактичних боєголовок. Однак ці сім тонн плутонію змішані з понад 1300 тоннами інших високорадіоактивних матеріалів і не можуть бути використані для створення зброї в їх нинішньому стані.
▪️ За словами Ханса Кристенсена з Федерації американських учених у Вашингтоні, для створення ядерної бомби Україні спершу доведеться розробити проект зброї, що «складно і займе багато часу», пише SPIEGEL. Адже буде створено не просто теоретично можливу ядерну зброю, а саме таку, яку реально можна виготовити на практиці з використанням українських ресурсів.
▪️ Існує, по суті, два підходи до виробництва озброєного ядерного матеріалу:
— Збагачення урану, наприклад, за допомогою безлічі газових центрифуг. Тут з природного урану виділяється в максимально високій концентрації особливий компонент — радіоактивний ізотоп уран-235, який може підтримувати ланцюгову ядерну реакцію після вибуху ядерної бомби. На відміну від нього, в процесі видаляється набагато більш поширений ізотоп уран-238, який важко розщеплювати.
— Альтернативно, можна отримати розщеплюваний ізотоп плутонію-239 в достатніх кількостях. Ймовірно, саме цей шлях до бомби розглядається в документі CACDS. Плутоній, в будь-якому випадку, виробляється на атомних електростанціях при регулярному використанні уранових паливних стержнів. «Щоб виділити плутоній-239, нинішнє покоління українських реакторів потребувало б дуже спеціального методу спалювання палива та методу переробки», — пояснив SPIEGEL Вільям Альберк з американського аналітичного центру Stimson Center у Вашингтоні.
▪️ Однак Україна не має можливостей для переробки ядерних відходів — і не зможе швидко побудувати такий завод. «Північній Кореї знадобилося майже десять років, щоб побудувати свій переробний завод у Йонбені», — сказав SPIEGEL Лівіу Хоровіц з Німецького інституту міжнародних відносин та безпеки (SWP) у Берліні. Навіть якщо припустити, що Україна буде більш рішучою, інвестує більше ресурсів і має більш здатну робочу силу — а все це «сумнівні припущення», за словами експерта з ядерної зброї — мова йде про «роки в кращому випадку».
▪️ Навіть якби Україна захотіла побудувати переробні потужності, це було б поганою ідеєю, вважає керівник дослідницького відділу контролю за озброєннями та новими технологіями Інституту досліджень миру і політики безпеки (IFSH) в Гамбурзі Ульріх Кюн.
▪️ Будівельні роботи на поверхні на ранніх етапах будуть помічені не лише міжнародними інспекторами, але й Росією. «Тому Україні доведеться будувати такі об’єкти таємно під землею, інакше вона ризикує піддати будівництво бомбардуванню з боку Росії».
▪️ «Україна веде жорстоку боротьбу за виживання, тому, звісно, вона повинна розглянути всі можливі способи стримування Росії», — підсумовує Кюн. Однак той факт, що країна може створити елементарну ядерну бомбу за кілька місяців, як стверджується в доповіді Times, є «нонсенсом».
▪️ Існує й стратегічний аспект: володіння однією або кількома ядерними бомбами не зробить Україну сильнішою щодо Росії, яка все ще має потужний ядерний арсенал, але поставить її в ще більш вразливе становище. За словами дослідника SWP Лівіу Хоровица, ядерна зброя стала б для Росії «відмінним приводом, щоб переконливо погрожувати або навіть застосувати ядерну зброю для роззброєння України». Тому Києву потрібен «достатньо надійний потенціал другого удару».
▪️ Це, наприклад, ядерна зброя, розміщена на носіях, які важко знищити, таких як підводні човни. Наразі Україна дуже далека від цього. «Створення достатньої кількості бомб, які матимуть реальний військовий ефект, займе багато часу та буде пов’язане з великими ризиками», — говорить його колега Альберк.
▪️ «Ядерна зброя — це не чарівна зброя, яка раптово робить країну безпечною», — уточнює американський експерт Кристенсен. Тим більше що, окрім технічних і стратегічних проблем, існують серйозні політичні виклики: Україна підписала Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯО) 30 років тому. Окрім повернення радянської ядерної зброї, країна також зобов’язалася відмовитися від майбутнього ядерного озброєння та позбутися високозбагаченого урану й зброї плутонію.
▪️ Сьогодні Україна має лише дуже невелику кількість високозбагаченого урану і збройового плутонію, зазначає експерт з ядерних питань Альберк. Їх також могли б перевіряти інспектори Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) під час раптових візитів. У цьому контексті також могли б бути знайдені незаявлені об’єкти.
▪️ Якщо б Україна вийшла з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, вона опинилася б на одному рівні з ізольованою Північною Кореєю, яка заявила про свій вихід у 2003 році, говорить Ульріх Кюн. «Після такого кроку Україна буде заклеймлена на міжнародному рівні. Я не вірю, що західна військова допомога буде продовжуватися в попередньому обсязі». Зокрема, ЄС, який є найбільшим прихильником України після США, буде протестувати проти цього.
▪️ Чи була помилкою для України передача радянської ядерної зброї Росії в 1990-х роках? Ні, вважає експерт SWP Хоровиц: це рішення було «правильним на той час. Не лише Москва, а й Вашингтон тиснули на Київ. «Україна, що володіє ядерною зброєю, могла б стати ізгоєм, як Північна Корея, ще більш ізольованою ніж Білорусь, опинилася б між Сходом і Заходом — не в стані війни з Росією, але бідною, авторитарною і відсталою», — каже Хоровиц.
▪️ Його американський колега Кристенсен зазначає: «Якби Україна не передала зброю того часу, Росія, ймовірно, вдалася б до військової інтервенції, щоб забрати її».
